Форми заповіту в Австрії: коли кожна з них дійсна?

В Австрії недостатньо просто написати, кому має перейти майно. Заповіт повинен відповідати суворим формальним вимогам, інакше його можуть визнати недійсним. Австрійське право (ABGB) передбачає кілька форм заповіту, кожна з яких має власні умови.

Коротко про головне

• Заповіт може скласти особа віком від 18 років, яка усвідомлює, що заповідає, і розуміє зміст своїх розпоряджень.
• Власноручний заповіт потрібно повністю написати від руки та підписати в кінці. Свідки не потрібні.
• Для надрукованого або написаного іншою особою заповіту потрібні три свідки. Двох недостатньо.
• Усний заповіт можливий лише за безпосередньої загрози життю або втрати здатності заповідати та діє протягом трьох місяців після припинення небезпеки.
• Із 1 серпня 2026 року скласти заповіт перед судом уже не можна.

Хто може скласти заповіт?

Загалом заповіт може скласти кожна особа віком від 18 років. Для наявності заповідальної дієздатності (Testierfähigkeit) людина повинна усвідомлювати, що вона складає заповіт, і розуміти зміст своїх розпоряджень.

• До 14 років: складати заповіт не можна.
• Від 14 до 18 років: заповіт можливий лише усно перед нотаріусом.
• Від 18 років: можна використовувати будь-яку передбачену законом форму.
• Відсутність вільного формування волі, наприклад через психічне захворювання або гостре сильне сп’яніння, виключає можливість скласти заповіт.

Якщо особі від 14 до 18 років, нотаріус повинен за допомогою запитань перевірити її намір скласти заповіт і здатність усвідомлювати значення своїх дій. Результат вноситься до протоколу. Із 1 січня 2017 року для осіб, які мають Erwachsenenvertreter, окремих обмежень щодо форми заповіту не передбачено.

Власноручний заповіт (eigenhändige Verfügung)

Заповіт, складений після 1 січня 2017 року, потрібно повністю написати власною рукою та підписати в кінці тексту. Якщо будь-яку частину надруковано або її написала інша особа, це вже не буде власноручним заповітом.

Важливі вимоги

• Підпис має дозволяти безсумнівно встановити особу заповідача. Рекомендується вказувати повне ім’я, але в окремих випадках може бути достатнім, наприклад, підпис «Ваш батько».
• Ініціали або штамп не замінюють підпис.
• Кожне пізніше доповнення потрібно знову підписати.
• Дату бажано зазначити, оскільки вона може мати значення під час Verlassenschaftsverfahren, якщо буде знайдено кілька суперечливих заповітів.
• Свідки не потрібні.

Заповіт, написаний іншою особою (fremdhändige Verfügung)

Такий заповіт може бути надрукований на комп’ютері чи друкарській машинці або написаний від руки іншою людиною. У цьому випадку потрібно дотриматися додаткових вимог:

1. Заповідач повинен власноруч підписати документ.
2. Він також має власноруч додати фразу про те, що документ містить його останню волю.
3. Підписання має відбутися в присутності трьох свідків.
4. Свідки повинні підписатися в кінці тексту та власноруч зазначити, що підписують як свідки заповіту, наприклад «als Testamentszeuge».
5. Із документа має бути можливо встановити особу кожного свідка, наприклад за датою народження, місцем проживання або робочою адресою.

Свідкам не обов’язково знати зміст заповіту. Вони лише підтверджують, що документ містить останню волю заповідача. Заповіт, підготовлений нотаріусом або адвокатом, зазвичай також є fremdhändige Verfügung. У такому випадку свідками можуть бути нотаріус або адвокат та працівники їхньої канцелярії.

Хто не може бути свідком?

• особа віком до 18 років;
• сліпа, глуха або німа особа;
• особа, яка не розуміє мови заповіту;
• зацікавлена особа: спадкоємець або інший вигодонабувач, його родич чи свояк, а також представник або орган організації, яка отримує майно.

Поширені помилки

• Документ підписали лише два свідки.
• Свідки поставили лише підписи без зазначення своєї ролі.
• Свідком був близький родич вигодонабувача.
• Необхідні свідки не були присутні одночасно.
• Неможливо встановити особи свідків.
• Заповіт складається з окремих незв’язаних між собою аркушів.
• Свідки підписалися на окремому або порожньому аркуші.

Бажано розмістити текст заповіту, заяву про останню волю, підписи та дані свідків на одному аркуші.

Усний заповіт (Nottestament)

Усний заповіт можливий лише тоді, коли безпосередньо існує небезпека смерті або втрати здатності заповідати. У такій ситуації людина може усно або за допомогою написаного іншою особою документа висловити свою волю перед двома належними свідками. Свідки повинні бути дієздатними, незацікавленими та неупередженими.

Прикладами можуть бути тяжка аварія, ситуація в горах або безпосередній момент перед невідкладною операцією.

На вимогу зацікавленої особи усний заповіт потрібно підтвердити узгодженими свідченнями обох свідків. Якщо цього не зробити, він недійсний. Після припинення небезпеки усний заповіт діє лише три місяці, тому після цього варто скласти письмовий заповіт.

Спадковий договір (Erbvertrag)

Erbvertrag не є заповітом, а являє собою двосторонній правочин між подружжям або зареєстрованими партнерами. Він обов’язково укладається у формі нотаріального акта (Notariatsakt) і може бути змінений лише за спільною згодою.

Такий договір може стосуватися не більше ніж трьох чвертей спадщини. «Чиста чверть» залишається для вільного розпорядження і не обтяжується боргами та обов’язковою часткою. У разі розлучення або припинення зареєстрованого партнерства договір припиняється.

Де зберігати та як змінювати заповіт?

Власноручний заповіт можна зберігати серед особистих документів або за невелику плату передати на зберігання нотаріусу чи адвокату. Рекомендується зареєструвати його в центральному реєстрі Нотаріальної палати (Zentrales Testamentsregister) або в реєстрі адвокатської палати.

У реєстрі зазначаються лише персональні дані та дата заповіту, а не його зміст. Після смерті нотаріус зможе дізнатися, де зберігається документ, тому його не можна буде приховати або знищити.

Заповіт можна будь-коли змінити або відкликати:

• прямо, склавши новий заповіт у належній формі;
• мовчазно, уклавши новий заповіт;
• знищивши документ, наприклад розірвавши, спаливши або перекресливши його.

Заповіт на користь колишнього подружжя, колишнього зареєстрованого партнера або партнера в цивільному партнерстві автоматично втрачає чинність після набрання чинності рішенням про розлучення або припинення відносин, якщо в самому заповіті не передбачено інше.

Поширені запитання

Чи потрібні свідки для власноручного заповіту?

Ні. Якщо весь текст написаний власноруч і підписаний у кінці, свідки не потрібні.

Чи достатньо двох свідків для надрукованого заповіту?

Ні. Для fremdhändige Verfügung потрібні три свідки. Два свідки є поширеною помилкою, яка може призвести до недійсності документа.

Чи можна ще скласти заповіт перед судом?

Ні, із 1 серпня 2026 року це неможливо. Однак заповіти, передані до суду на зберігання до цієї дати, залишаються дійсними.

Чи можна оскаржити заповіт?

Так, зокрема через істотну помилку заповідача. Істотна помилка може призвести до недійсності, а неістотна — до виправлення заповіту.

Практичні кроки

1. Визначте, яку форму заповіту ви хочете використати.
2. Якщо пишете заповіт власноруч, напишіть весь текст від руки та підпишіть його в кінці.
3. Якщо документ надрукований або написаний іншою особою, залучіть трьох неупереджених свідків і правильно вкажіть їхні дані.
4. Зазначте дату та перевірте, щоб текст, підписи й дані свідків були оформлені узгоджено.
5. Зберігайте заповіт у безпечному місці та розгляньте реєстрацію в Zentrales Testamentsregister.
6. Для складних сімейних або майнових ситуацій зверніться до нотаріуса чи адвоката в Австрії.

Важливо: ця інформація не замінює юридичну консультацію. Використовуйте її на власний ризик і звертайтеся до фахівця, якщо потрібна індивідуальна порада.

Джерело: oesterreich.gv.at